Дорослим властиво сприймати світ дітей як щасливий та безтурботний. Зрештою, дітям не потрібно ходити на роботу і сплачувати рахунки. То ж про що вони можуть переживати? Багато про що! Навіть маленькі діти мають переживання і відчувають стрес в певній мірі.
Стрес залежить від висунутих до нас вимог і нашої здібності їх задовольнити. Ці вимоги часто надходять із зовнішніх джерел: сім’я, робота, друзі, школа. Але вони також можуть виникати всередині нас як протиріччя між тим, що я повинен робити і тим, що я насправді в змозі робити.
Тому стрес впливає на кожного, хто почувається перевантаженим – навіть на дітей. У дошкільнят сепарація від батьків здатна викликати тривогу. І по мірі дорослішання академічний та соціальний тиск (особливо від намагання відповідати вимогам) призводить до стресу.
Більшість дітей занадто зайняті, щоб мати час для творчої гри або відпочинку після школи. Діти, які скаржаться на кількість активностей чи відмовляються відвідувати гуртки, скоріше за все перевантажені. Поговоріть з дитиною про те, як вона почувається щодо позашкільної діяльності. Якщо дитина почне скаржитись, обговоріть всі ЗА і ПРОТИ припинення однієї з активностей. Якщо припинення – не варіант, спробуйте знайти шляхи допомогти дитині правильно керувати часом та обов’язками, щоб знизити рівень тривоги.
Події поза дитячим життям (проблеми на роботі батьків, хвороба родича, суперечки щодо фінансових справ сім’ї) здатні посилювати стрес. Батьки повинні стежити за тим, що і як вони обговорюють в присутності дитини, оскільки дитина може перейняти тривогу батьків і почати переживати.
Світові новини також можуть бути причиною стресу. Дитина, яка бачить тривожні картинки по телебаченню чи чує про природні катастрофи, війни, тероризм, може почати переживати про власну безпеку і безпеку тих, кого вона любить. Поговоріть з дитиною про те, що вона бачить та чує і моніторте перегляд телебачення, щоб допомогти дитині правильно зрозуміти те, що відбується.
Не варто забувати про такі ускладнюючі фактори, як хвороба, смерть дорогої людини чи розлучення. Коли вони додаються до повсякденного тиску, з яким стикаються діти, стрес посилюється. Навіть «найм’якше» розлучення може бути важким для дитини, тому що її базова система безпеки – сім’я – проходить через великі зміни. Розлучені батьки ніколи не повинні ставити дитину перед вибором одного з батьків чи критикувати колишнього чоловіка/ дружину в присутності дитини.
Також пам’ятайте, що речі, які здаються дорослим не такими вже й серйозними, можуть спричинити серйозний стрес в дитини. Дайте дитині зрозуміти, що Ви знаєте про її стрес і не відкидуйте її почуття як недоречні.
а даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але, на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.
Оскільки не завжди легко зрозуміти в стресі дитина чи ні, зверніть увагу на такі ознаки, як короткострокові зміни поведінки, раптові перепади настрою, гра на публіку, дратівливість або примхливість, зміни в режимі сну і нічне нетримання. Деяким дітям складно концентруватись і виконувати шкільні завдання. Інші ж дуже часто відволікаються або проводять багато часу на самоті.
У дітей молодшого віку можуть з’явитись такі нові звички, як смоктання великого пальця, накручування волосся чи ковиряння в носі; старші діти можуть почати обманювати, знущатися з інших дітей або кидати виклик старшим. Дитина, яка перебуває в стресі, може занадто емоційно реагувати на незначні проблеми, мати кошмари, стати нав’язливою або демонструвати різкі перепади в навчальних досягненнях.
Стрес також може проявлятись у вигляді фізичних симптомів, таких як болі в животі, головний біль і нудота. Якщо дитина скаржиться на частий біль в животі, головний біль, або якщо ці скарги посилюються в певних ситуаціях (наприклад, перед контрольною роботою), знайте, що дитина ймовірно переживає сильний стрес. Сучасні психологи стверджують, що тривалі фізичні та психічні навантаження, що перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та серйозних психосоматичних розладів у дітей.
Тому дуже важливо вибудовувати довірчі стосунки з дитиною, щоб вчасно помітити ці ознаки, підтримати дитину і допомогти розібратись в ситуації та пояснити, як краще діяти.
Отже, як Ви можете допомогти дитині справитись зі стресом? Належний відпочинок і правильне харчування разом з хорошим вихованням посилюють навички подолання стресу. Кожного дня знаходьте час для дитини. Не залежно від того, що потрібно дитині: поговорити з Вами чи просто побути поруч в одній кімнаті, надайте їй таку можливість.
Не змушуйте дитину говорити, навіть якщо Ви знаєте, що саме її турбує. Іноді дитині стає краще вже від того, що Ви разом проводите час за цікавою веселою справою. Навіть коли дитина дорослішає, якісне спільне проведення часу є дуже важливим. Деяким дорослим, звісно, складно прийти додому після роботи, сісти на підлогу і почати грати чи просто розмовляти з дитиною про її день, особливо, коли в них самих був складний напружений день. Але демонстрація інтересу показує Вашій дитині, що вона дійсно важлива для Вас.
Розмовляйте з дитиною про те, що може викликати стрес. Разом ви можете знайти кілька рішень, наприклад скоротити позашкільну діяльність, поговорити з іншими батьками та вчителями, впорядкувати денний розпорядок чи почати вести щоденник.
Також Ви можете допомогти, передбачивши потенційно стресову ситуацію і підготувавши дитину до неї. Наприклад, повідомте дитині заздалегідь про візит до лікаря і те, що відбуватиметься під час огляду. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини: молодші діти не потребують стільки попередньої підготовки і детального пояснення як старші діти чи підлітки.
Слухайте свою дитину, не критикуючи її і не намагаючись вирішити проблему одразу. Замість цього працюйте зі своєю дитиною, щоб допомогти їй зрозуміти і вирішити те, що її засмучує. Сформуйте у дитини почуття власної гідності. Використовуйте підтримку і прихильність. Надайте дитині можливість робити свій вибір самій і мати певний самоконтроль у своєму житті. Чим більше Ваша дитина відчуває, що вона сама контролює ситуацію, тим кращою буде її реакція на стрес.
Пам’ятайте, що незначний рівень стресу – це нормально. Дайте дитині зрозуміти, що відчувати роздратування, сум, самотність чи тривогу нормально і, що інші люди теж їх відчувають. Підтримка дуже важлива, тому регулярно нагадуйте дитині, що Ви впевнені, що вона в змозі впоратись з ситуацією.
Більшість батьків здатні впоратись з дитячим стресом, але якщо негативні зміни в поведінці зберігаються протягом тривалого часу і спричиняють серйозні проблеми в школі та дома, варто звернутись за допомогою до спеціаліста.
