STOP Булінг. Поради дітям

Попередження булінгу

  1.               Не відділяйся від колективу, допомагай у виконанні спільних справ та досягненні спільних цілей, долучайся до спільного дозвілля. Звичайно, будь-який колектив ділиться на мікрогрупи, а не дружить одним великим натовпом, це нормально, що з кимось ми спілкуємось більше, з кимось менше, нормально, якщо ти не любиш великих компаній і волієш мати лише кількох близьких друзів, та й взагалі не потрібно проводити цілим класом весь час. Однак сприймати клас як один колектив, рухатись в спільному напрямку, допомагати один одному та час від час влаштовувати загальні цікавості необхідно не лише для досягнення кращих результатів, але й для уникнення конфліктів: за будь-яких обставин ми відчуваємо значно менше гніву й агресії до тих, кого ми добре знаємо і розуміємо та з ким в нас пов’язані позитивні емоції і приємні спогади.
  2.               Взаємодій з людьми на засадах толерантності, будь терпимим та поблажливим до відмінностей, особливостей, недоліків інших, ніколи не принижуй людей за їх расу і національність, віру, достаток, зовнішність, не висміюй чужі інтереси та мрії, навіть якщо тобі вони не близькі чи не подобаються, не акцентуй на помилках – тоді й до тебе люди будуть терпимими та поблажливими. Всі не можуть і не повинні бути такими, як тобі хочеться, так само, як і ти не маєш переробляти себе за чиїмось бажанням; кожен з нас унікальний, неподібний на інших, і кожен має право на свою унікальність – і ти, і люди навколо тебе.
  3.               Стався до всіх оточуючих однаково – або доброзичливо, або нейтрально, ні до кого не проявляй неприязні. Виходь з того, що в колективі в тебе є близькі, хороші друзі, з якими ви цілком на «одній хвилі», приятелі, з яким тобі приємно спілкуватись, хоча ви й не так близькі, та люди, з якими ви дуже різні та маєте мало спільного. Вони не погані чи неприємні, просто абсолютно не схожі на тебе, тому вам важко порозумітись – а отже варто підтримувати максимально нейтральні «ділові» взаємини.
  4.               Ніколи не вдавайся до фізичної і вербальної агресії – ні першим, ні у відповідь. По-перше, агресія – не показник сили, це показник нездатності тримати себе в руках і контролювати свої емоції; також застосування агресії свідчить, що в людини закінчились аргументи, обґрунтувати свою позицію і переконати опонента в своїй правоті вона неспроможна, а тому змушена переходити на особистості і вдаватись до примітивного тиску в надії змусити іншого підкоритись її волі хоча б так. По-друге, будь-яка дія викликає протидію, а будь-яка агресія – зустрічну ще більшу агресію; причому кількість таких зустрічних дій абсолютно необмежена, однак з кожним разом напруга збільшується й інтенсивність агресії посилюється, тож це призводить до розтягнення в часі та загострення конфлікту. Набагато краще на крик відповідати підкреслено рівним тоном, ігнорувати перехід на особистості й образи та вперто вести обговорення проблеми по суті.
  5.               При суперечках став собі за мету не довести свою правоту і «перемогти» іншого, а досягти компромісу, знайти оптимальне для всіх рішення. В будь-якій ситуації ми можемо діяти агресивно, відстоюючи лише свої інтереси та нехтуючи інтересами іншого, пасивно, повністю жертвуючи своїми інтересами на користь опонента, та асертивно – діяти так, аби захищати свої права, не порушуючи при цьому права іншого. Звичайно, перші дві стратегії так чи інакше мають негативні наслідки, агресивна неодмінно призводить до конфліктів, пасивна на перший погляд дозволяє їх уникнути, однак за постійного її застосування – ціною значної шкоди собі. Найкраще виходити з того, що цінними є як твої власні переживання, інтереси, бажання, так і переживання, інтереси і бажання інших людей, а тож ніхто не повинен повністю від них відмовлятись; кожен має зробити крок вперед і зупинитись посередині. Якщо твій опонент обирає агресивну стратегію, не погоджується на компроміс, вимагає прийняти його варіант, який тобі точно не підходить – без образ і зайвих емоцій, але твердо і категорично відмовляйся та раз за разом пропонуй різні способи більш-менш рівноцінного вирішення.