Безпритульність та бездоглядність — це не статистика

Тема безпритульності та бездоглядності — це не просто статистика, це реальні життєві ситуації, в які, на жаль, можуть потрапити діти. Важливо розуміти, що це ніколи не є провиною самої дитини, і завжди є вихід.

Ось основні речі, які важливо знати кожному учню про те, як розпізнати проблему та захистити себе чи друзів.


🔍 Що це таке?

Для початку розмежовуємо поняття:

  • Бездоглядність: Коли дитина має дім, але батьки або опікуни не піклуються про неї (не годують, не стежать за здоров’ям, не цікавляться навчанням чи безпекою).
  • Безпритульність: Коли дитина взагалі не має постійного місця проживання і живе на вулиці, у під’їздах чи закинутих будинках.

🚩 Коли варто звернути увагу (Тривожні знаки)

Проблема часто починається непомітно. Варто насторожитися, якщо ти або твій знайомий:

  1. Постійно уникає повернення додому (через страх, конфлікти або байдужість дорослих).
  2. Має неохайний вигляд не через стиль, а через неможливість помитися чи випрати речі.
  3. Часто голодний або просить гроші на їжу.
  4. Пропускає школу без причин протягом тривалого часу.

🛡️ Як себе захистити?

Профілактика — це знання своїх прав та наявність плану дій.

1. Знай свої права

Кожна дитина має право на любов, піклування, освіту та захист від насильства. Це закріплено в Конвенції ООН про права дитини. Якщо ці права порушуються — це привід діяти.

2. Шукай «свого» дорослого

Якщо вдома стає нестерпно або небезпечно, не замикайся в собі. Знайди дорослого, якому довіряєш:

  • Класний керівник або улюблений вчитель.
  • Шкільний психолог (це його робота — допомагати у важких ситуаціях).
  • Тренер, родичі або батьки друзів.

3. Гарячі лінії допомоги

Запиши ці контакти в телефон. Вони безкоштовні та конфіденційні:

  • 116 111 — Національна дитяча «гаряча лінія» (для підтримки та порад).
  • 0 800 500 335 — Безкоштовна лінія з питань захисту прав дітей.
  • 102 — Поліція (у випадку прямої загрози життю чи здоров’ю).

🤝 Як допомогти другу?


Пам’ятай: Вихід є завжди. Навіть якщо ситуація здається безвихідною, існують центри соціально-психологічної реабілітації, де дітям надають притулок, їжу та професійну допомогу.