Запобігання самогубствам

Самогубство (суїцид) — це акт навмисного завершення власного життя. Суїцид є серйозною проблемою, що потребує уваги та підтримки, як від суспільства, так і від професіоналів у сфері психічного здоров’я. 

Майже завжди самогубство є прямим або прихованим проханням про допомогу, виявом нестерпного страждання або спробою справити вплив на оточення. Самогубства можуть мати багато причин, і часто вони є результатом комбінації різних факторів.

Психічні розлади. Депресія є одним із найпоширеніших факторів, пов’язаних із суїцидом. Хронічні тривожні стани можуть також бути сприяючим фактором, а шизофренія та інші психотичні розлади можуть викликати важкі симптоми, що збільшують ризик самогубства.

Соціальні та екзистенційні проблеми. Соціальна ізоляція із відчуттям самотності та відсутність соціальної підтримки можуть посилювати суїцидальні думки, а фінансові труднощі – викликати відчуття безвиході та депресії. Складнощі у стосунках, зокрема конфлікти, розлучення або втрати близьких є значними стресорами.

Соматичні захворювання. Хронічний біль та серйозні захворювання можуть суттєво впливати на психічний стан людини, підвищуючи ризик самогубства.

Молодь і підлітки. Підлітковий вік є періодом інтенсивних емоційних змін і самопошуку. Різкі зміни настрою, невпевненість у собі та пошуки ідентичності можуть сприяти підвищенню суїцидальних ризиків. Підлітки можуть відчувати соціальний тиск із боку однолітків, медіа і соціальних мереж, що може призвести до почуття невдачі або низької самооцінки. Проблеми в школі, такі як шкільний стрес, булінг, академічний тиск і конфлікти з викладачами чи однокласниками можуть сприяти розвитку суїцидальних думок, як і переживання сімейних проблем або конфліктів.

Важливим завданням для батьків, вихователів і суспільства в цілому є убезпечення дітей і підлітків від впливу суїцидальних спільнот, таких як «групи смерті». Важливо відкрито і регулярно обговорювати з дітьми питання безпеки в інтернеті, навчати їх критичному мисленню для оцінки інформації та уникнення маніпуляцій. Моніторинг онлайн-активності, налаштування батьківського контролю та перевірка списків контактів і соцмереж можуть допомогти виявити потенційні небезпеки.

Створення підтримувального середовища є ключовим: будуйте довірчі стосунки з дітьми, забезпечте їм емоційну підтримку і допомагайте справлятися зі стресами. Виявляйте ознаки змін у поведінці та настрої і, за необхідності, звертайтеся до психологів або консультантів. Інформування про ресурси і гарячі лінії допомоги також може бути корисним. Заохочення до позитивних активностей, таких як спорт чи волонтерство, і співпраця з освітніми установами для впровадження програм безпеки в інтернеті сприятимуть здоровому розвитку дітей. Важливо пам’ятати, що наявність міцного емоційного контакту з батьками знижує ризик негативного впливу подібних груп, хоча їхній вплив статистично незначний у порівнянні з іншими причинами.

Раннє звернення за кваліфікованою допомогою може запобігти погіршенню ситуації і вирішити критичні проблеми, забезпечуючи безпеку та довгострокове благополуччя постраждалої особи.

Джерело: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця.